Завдання 1.
\nПрочитай уважно текст, а потім виконай завдання, розміщені під ним. Відповідай тільки на основі тексту і тільки власними словами - хіба що у завданні зазначено інше.
\nНеля Ваверчак
\n«Книжкова дієта » не має шансів
\nМої партнерські стосунки з книжками, котрі згодом переросли в дружні, почались у доволі ранньому віці.
\nПід час першого візиту до бібліотеки, коли мені виповнилось 5 (саме навчилась читати), мене супроводжувала старша сестра. Пам'ятаю, обрала «Русалоньку» Андерсена і не на жарт розхвилювалась через її долю. Може, то був катарсис? [ ] Так, навідуватись до бібліотеки стала регулярно. Зізнаюся, що ця системність вилилась у певні привілеї: бібліотекарі допускали до святая святих - книгосховища - ще й дозволяли обирати фоліанти, котрі мені до смаку. А ще - перевищувати кількість дозволених брати на абонемент книжок. Вільного місця у формулярі не вистачало [ ] З того часу я читала з захопленням і «гуртовими партіями»: зондувала домашній книжковий архів, дещо позичала у родичів та знайомих.
\nА як стала студенткою, проблема пошуку книжок перестала для мене існувати - тут і книгарні, і «Петрівка», і книгомани-однодумці, котрі готові поділитися своїм друкованим скарбом.
\nІ кілька років тому мені випало познайомитись із фантастичною людиною - бабусею, котра не є моїм родичем генетично, але морально. [ ] Так-от, пані Ніна має розкішну бібліотеку, котру великодушно дозволяє «грабувати». [ ] Книжки туляться одна до одної в три ряди і не можуть вміститися в п'яти шафах. Щоразу цікаво дізнаватись, що ж там, за фасадними томами. Інтерес трансформувався у девіз «Ні дня без книжки!», «Книжкова дієта не має шансів!».
\nЗрештою, хобі переросло в роботу: читацький шлях такого штибу довів мене до рубрики «Українці - читайте!» [ ].
\nПереконана, що немає тих, що не люблять читати. Є ті, що розминулися зі своїми книжками. [ ]
\nЗавдання 1.1. (0-1)
Поясни функцію риторичного запитання у другому абзаці.
Риторичне запитання у другому абзаці («Може, то був катарсис?») wskazuje na emocjonalne nastawienie autorki do opisywanego zdarzenia.
\n«Пам'ятаю, обрала «Русалоньку» Андерсена і не на жарт розхвилювалась через її долю. Може, то був катарсис?»\n
- Неля Ваверчак, «Книжкова дієта» не має шансів
Tłumaczenie: «Pamiętam, wybrałam «Rusałeczkę» Andersena i całkiem serio wzruszyłam się jej losem. Może to był katharsis?»
\nSłowo «катарсис» (katharsis) - pojęcie z estetyki/teorii literatury oznaczające oczyszczenie emocjonalne przez przeżycie artystyczne. Autorka nie odpowiada wprost na to pytanie, lecz stawia je sama sobie - to cecha pytania retorycznego (риторичного запитання).
\n→ Wniosek: Pytanie retoryczne nie oczekuje odpowiedzi; służy wyrażeniu silnego emocjonalnego przeżycia autorki z dzieciństwa i podkreśleniu głębokiego wpływu, jaki wywarła na niej pierwsza przeczytana książka.
\nPytanie retoryczne (риторичне запитання) to figura retoryczna, w której autor zadaje pytanie, nie oczekując odpowiedzi, lecz chcąc wyrazić emocje lub skłonić czytelnika do refleksji. W języku ukraińskim taka konstrukcja często pojawia się w tekstach publicystycznych i literackich dla ożywienia narracji i podkreślenia osobistego zaangażowania autora.
\nFunkcja tego pytania:
\nTeksty publicystyczne w ukraińskiej prasie (jak «День», portal day.kiev.ua) często łączą osobiste przeżycia z refleksją ogólną. Autorka Неля Ваверчак prowadzi rubrykę «Українці - читайте!», co wpisuje się w tradycję misji kulturalnej pisarstwa ukraińskiego (порівняй: Шевченко, Українка - literatura jako narzędzie budzenia świadomości narodowej).
\nKlucz CKE (zad. 1.1, max 1 pkt):\n
- 1 pkt - za wskazanie funkcji pytania retorycznego (że wskazuje na emocjonalne nastawienie autorki).
- 0 pkt - za odpowiedź niepełną lub błędną albo brak odpowiedzi.
Co zapamiętać? Pytanie retoryczne (риторичне запитання) NIE pełni funkcji informacyjnej - pełni funkcję ekspresywną (emocjonalną). W zadaniach maturalnych zawsze wskazuj, że wyraża ono emocje/postawę autora, a nie pyta o fakty.
"}]}