{"id":"maturazai-ukrainski-ukr-pp-2016-05/zad/3","paper_id":"maturazai-ukrainski-ukr-pp-2016-05","number":"3","points":37,"ptype":"open","subject":"jezyk-ukrainski","category":"matura","year":2016,"month":"maj","level":"podstawowa","text":"Завдання 3. (0-37)\nВибери один з наведених тем і напиши твір (мінімум 250 слів).\n\nТема 1. Місто - простір єдності чи поділів? Поміркуй над проблемою, беручи до уваги наведені уривки твору Юрія Андруховича 'Місто-корабель', звернися до інших текстів культури.\n\nТема 2. Проаналізуй наведений твір. Визнач головну думку та обґрунтуй свій вибір. (Євген Маланюк, 'Псалми степу (фрагмент)')\n\n**Тема 1.**\nЮрій Андрухович\n*Місто-корабель*\n\nЛьвів лежить посередині світу. Того Старого Світу, який був плаский, тримався на китах, чи, за іншими версіями, на черепасі, а найвіддаленішою його околицею була Індія, об береги якої розбивалися хвилі Дунаю, Нілу чи, можливо, Океану.\nНавіть львівська рослинність зберегла насуперек незаперечні ознаки цієї «всогостності». Балтійська сосна і кримський кипарис без проблем співіснують у львівських садах, кожен з яких сміливо можна було б назвати ботанічним.\nМи, люди, є створіннями нерозважливими і невдячними, приреченими на те, аби вічно щось тратити. Ніколи не дооцінюємо того, що маємо, чим обдаровані згори. […]\nІдилічне й безболісне нашарування культур є міфом. І я не певний у тому, чи цей міф не шкідливий. […]\nОдна з моїх улюблених книжок 'Історичні проходи по Львові' Івана Крип'якевича містить печальний розділ про вже неіснуючі святині. Часом себе запитую: якби цю книжку було написано не 1931 року, а нині - наскільки довшим і гнітючішим був би цей розділ? Мені бракує у Львові Золотої Рози. Мені бракує татарської мечеті й татарського цвинтаря десь під Високим Замком - у XVII ст. його ще показували заїжджим зібраним збройцям. Мені бракує багатьох інших речей, серед яких були і щорічні львівські карнавали, і недільні банкети для жебраків, і напівфантастичний звіринець в околицях Погулянки. Дехто з нас прагне порятувати їх бодай віршованим рядком. Але вони зазвичай не даються і вислизають. Бо Львів - це насправді корабель-привид.\nНашарування культур - це не тільки свято стертих кордонів, - це також і кров, бруд, етнічні чистки, людожерство, депортації. Напевно, я обмовився і повинен би був говорити про «нашарування антикультур». Адже й воно неминуче у поліетнічних середовищах. […]\nТеза про неподільність культури не завше виглядає переконливо. Культура Півночі і культура Сходу і культура Заходу (зважмо при цьому, що існують також Північний Схід і Південний Захід, і вони мають своїх антиподів, і все це має безліч нюансів) є поняттями настільки ж невизначеними, наскільки й непоєднуваними. І тільки доброму милості Того, Хто Роздає Географію, часом вдається щось із чимось поєднати. До того ж, на просто-таки смішній підставі - наприклад, вододілу двох морських басейнів. Але завдяки цьому саме тут і зараз, наприкінці століття і тисячоліття, маємо чудову нагоду бути одного з кораблів-пасажирами одного з кораблів, який пливе, як здається нам, у загалом передбачуваному напрямі. Можливо, це навіть ковчег, де, як завжди у старому еклектичному Львові, нас зібрано, щоб урятувати кожної тварі по парі. Можливі й інші метафори з кораблів - п'яний корабель, корабель дурнів, корабель смерті. А може, як у Рота, - місто стертих кордонів, пливучий Трієст, мандрівний Львів, Львув, Львов, Лемберг, Леополіс, Сингапур\n\n**Тема 2.**\nЄвген Маланюк\n*Псалми степу (фрагмент)*\n\nПрости, прости за богохульні вірші,\nПрости тверді, зневажливі слова!\nГіркий наш вік, а ми ще, може, й гірші,\nГіркі й пісні глуха душа співає.\n\nПід грім гармат, під вітру подих дикий\nГула дудонь з-під варварських копит,-\nМи не зазнали іншої музики\nІ інших слів в вогні залізних літ.\n\nДесь мудрим сном в архівах спали книги,\nМи з них хіба палили цигарки.\nНапіврусини, напівпеченіги,\nНаш навіть сміх був хмурий і гіркий.\n\nТож не дивуйсь, що, визволившись з брану,\nТи, зранена, зустріла нас, синів,\nЩо в дикім захваті ятрили кожну рану\nШаршавими руками дикунів.\n\nЩо в дикій пристрасті Твоє тулили тіло,\nІ кожний рвав до себе і радів.\nА кров текла І Ти заходоліла\nВ палких руках закоханих катів.\n\nТепер, коли кругом руїни й вітер,\nЯ припадаю знов до Твоїх ніг,-\nПрости, прости,- молю, невтішний митар,\nПрости, що я - останній печеніг,\n\nПрости, що я не син, не син Тобі ще,\nБо й Ти - не мати, бранко степова!\nЗ Твоїх степів летять птахи зловіщі,\nА я творю зневажливі слова.\n\nВ таборі. 3-7.IX.1923.\n\nЗавдання 3. (0-37)\nВибери одну з двох наведених тем і напиши твір - мінімум 250 слів.\n- Тема 1 (rozprawka): Місто - простір єдності чи поділів? На основі 'Міста-корабель' Ю. Андруховича та інших текстів культури.\n- Тема 2 (interpretacja poetycka): Проаналізуй 'Псалми степу' Є. Маланюка. Визнач головну думку твору і обґрунтуй свій вибір.","answer":null,"answer_text":null,"solution":"## Poprawna odpowiedź\n\n**Wzorcowe wypracowanie - Temat 2 (interpretacja poetycka): Євген Маланюк, «Псалми степу»**\n\n*(Poniżej znajdują się dwa wzorcowe wypracowania: jedno dla Tematu 1, drugie dla Tematu 2.)*\n\n## WZORCOWE WYPRACOWANIE - TEMAT 1\n**Місто - простір єдності чи поділів? (Розправа - min. 250 słów)**\n\n**Теза:** Місто, зокрема Львів у творі Юрія Андруховича «Місто-корабель», є одночасно простором єдності культур і простором їхніх трагічних поділів. Ці два виміри невіддільні одне від одного.\n\n**Аргумент 1: Місто як простір єдності.**\nАндрухович зображує Львів як місто, де мирно співіснують різні культури та рослини: «Балтійська сосна і кримський кипарис без проблем співіснують у львівських садах». Місто-корабель пливе у «загалом передбачуваному напрямі», збираючи на борту «кожної тварі по парі» - як Ноїв ковчег. Ця метафора підкреслює ідею рятівної єдності у різноманітності.\n\n**Аргумент 2: Місто як простір поділів і трагедії.**\nОднак Андрухович не ідеалізує: «Нашарування культур - це не тільки свято стертих кордонів, - це також і кров, бруд, етнічні чистки, людожерство, депортації.» Автор сумує за зниклими культурними пам'ятками - Золотою Розою, татарською мечеттю - знищеними внаслідок конфліктів між народами. Місто-привид зберігає сліди цих трагедій.\n\n**Аргумент з іншого тексту культури.**\nПодібну амбівалентність міста-простору можна побачити у «Майстрі і Маргариті» Булгакова (Москва як місто магії і репресій) або у творчості Станіслава Лема («Соляріс» - місто як простір непорозуміння). У польській літературі - Краків Шимборської як місто пам'яті і забуття.\n\n**Висновок:**\nМісто у тексті Андруховича - це діалектичний простір: одночасно ковчег порятунку і корабель-привид загибелі. Єдність і поділи - два нерозривні виміри міського буття. Лише усвідомлення обох дозволяє будувати справжню, а не ілюзорну, культурну єдність.\n\n## WZORCOWE WYPRACOWANIE - TEMAT 2\n**Інтерпретація: Євген Маланюк «Псалми степу» (min. 250 słów)**\n\n**Концепція інтерпретації:** Головна думка твору - почуття вини і покаяння за духовне і моральне відставання від ідеалу справжнього «сина Вітчизни». Ліричний суб'єкт (та й увесь його народ) - «останній печеніг», що ще не став справжнім сином України, яка сама ще не є вільною матір'ю.\n\n**Аналіз форми:**\nТвір написаний у формі молитви-псалма (звідси назва «Псалми степу»). Ліричний суб'єкт молить Вітчизну про прощення: «Прости, прости» - анафора цього звороту пронизує весь твір як рефрен. Вірш написаний чотирирядковими строфами з перехресним римуванням (ABAB), що надає йому ритм молитви.\n\n**Аналіз змісту:**\nПоет зображує себе і своє покоління як «напівруських, напівпеченізьких» - людей, що не зазнали справжньої культури, лише «палили цигарки» з книг. Ця жорстока самокритика відображає трагедію покоління, виховано в умовах колоніального поневолення. Образ «закоханих катів» («в палких руках закоханих катів») - оксиморон, що відображає суперечність між любов'ю до Батьківщини і мимовільним її руйнуванням.\n\n**Контекст:**\nВірш написано у таборі (вересень 1923) - це важливий контекст. Маланюк емігрував після поразки УНР і писав цей вірш у стані духовної кризи і покаяння. Степ - символ України, простору волі і водночас простору зради та поразки.\n\n**Висновок:**\nГоловна думка «Псалмів степу» - це діалектика любові і вини: ліричний суб'єкт любить Вітчизну, але усвідомлює, що ще не є гідним її сином. Це трагічна, але честна самооцінка цілого покоління, яке мріяло про незалежну Україну, але не змогло її зберегти.\n\n## Sposób 2 - analiza gramatyczna / kontekst literacki\n\n**Євген Маланюк** (1897-1968) - ukraiński poeta, publicysta i eseista, jeden z czołowych przedstawicieli ukraińskiej emigracji po upadku UNR (Ukraińskiej Republiki Ludowej). Był oficerem armii UNR. Pisał w duchu neoklasycyzmu - nawiązywał do antyku, Biblii i ukraińskiej tradycji.\n\n**Псалми степу** - cykl wierszy, nawiązujący do psalmów biblijnych jako formy modlitwy i skargi. Centralne obrazy poetyckie:\n- «степ» (step) - symbol Ukrainy, wolności i zdrady\n- «печеніг» (Pieczeniog) - symbol prymitywizmu, niedorozwoju kulturowego\n- «бранка» (branka/niewolnica) - Ukraina jako kobieta-jeńca, jeszcze nie wolna\n\n## Sposób 3 - kontekst kulturowy ukraiński\n\nMalanuk nawiązuje do motywu Ukrainy jako kobiety (Батьківщина / Mater Ucraina), obecnego w ukraińskiej literaturze od Szewczenki. U Szewczenki Ukraina to matka, u Malanuka - «бранка степова» (step-jeńca) - jeszcze nie wolna. Ten motyw obecny jest również u Łesi Ukrainki («Contra spem spero!»).\n\n## Schemat oceniania CKE\n\n> 📋 **Klucz CKE (zad. 3, max 37 pkt):**\n> - **A. Koncepcja interpretacyjna / Sformułowanie stanowiska** - max 6 pkt\n> - **B. Uzasadnienie tezy** - max 12 pkt\n> - **C. Poprawność rzeczowa** - max 2 pkt\n> - **D. Zamysł kompozycyjny** - max 4 pkt\n> - **E. Spójność lokalna** - max 2 pkt\n> - **F. Styl tekstu** - max 3 pkt\n> - **G. Poprawność językowa** - max 4 pkt\n> - **H. Poprawność zapisu** - max 4 pkt\n>\n> UWAGA: Jeśli w kategorii A praca uzyska 0 pkt - egzaminator nie przyznaje punktów w pozostałych. Min. 250 słów wymagane dla punktów D-H.\n\nCo zapamiętać? Wypracowanie maturalne z ukraińskiego musi: (1) wyraźnie sformułować tezę/stanowisko (kryterium A), (2) uzasadnić ją szczegółowymi odwołaniami do tekstu (kryterium B), (3) być spójne i zaplanowane kompozycyjnie, (4) mieć min. 250 słów. Temat 1 to rozprawa (rozprawka), Temat 2 to interpretacja poetycka.","image":null,"solution_image":null,"topics":null,"page_from":null,"source":"maturazai","answer_source":null,"answer_text_source":null,"solution_source":"maturazai","text_source":"maturazai","source_label":"Jezyk ukrainski · Matura · maj 2016 (podstawowa)","subject_label":"jezyk-ukrainski","category_label":"Matura","text_html":"<p>Завдання 3. (0-37)<br>Вибери один з наведених тем і напиши твір (мінімум 250 слів).</p>\n<p>Тема 1. Місто - простір єдності чи поділів? Поміркуй над проблемою, беручи до уваги наведені уривки твору Юрія Андруховича &#x27;Місто-корабель&#x27;, звернися до інших текстів культури.</p>\n<p>Тема 2. Проаналізуй наведений твір. Визнач головну думку та обґрунтуй свій вибір. (Євген Маланюк, &#x27;Псалми степу (фрагмент)&#x27;)</p>\n<p><strong>Тема 1.</strong><br>Юрій Андрухович<br><em>Місто-корабель</em></p>\n<p>Львів лежить посередині світу. Того Старого Світу, який був плаский, тримався на китах, чи, за іншими версіями, на черепасі, а найвіддаленішою його околицею була Індія, об береги якої розбивалися хвилі Дунаю, Нілу чи, можливо, Океану.<br>Навіть львівська рослинність зберегла насуперек незаперечні ознаки цієї «всогостності». Балтійська сосна і кримський кипарис без проблем співіснують у львівських садах, кожен з яких сміливо можна було б назвати ботанічним.<br>Ми, люди, є створіннями нерозважливими і невдячними, приреченими на те, аби вічно щось тратити. Ніколи не дооцінюємо того, що маємо, чим обдаровані згори. […]<br>Ідилічне й безболісне нашарування культур є міфом. І я не певний у тому, чи цей міф не шкідливий. […]<br>Одна з моїх улюблених книжок &#x27;Історичні проходи по Львові&#x27; Івана Крип&#x27;якевича містить печальний розділ про вже неіснуючі святині. Часом себе запитую: якби цю книжку було написано не 1931 року, а нині - наскільки довшим і гнітючішим був би цей розділ? Мені бракує у Львові Золотої Рози. Мені бракує татарської мечеті й татарського цвинтаря десь під Високим Замком - у XVII ст. його ще показували заїжджим зібраним збройцям. Мені бракує багатьох інших речей, серед яких були і щорічні львівські карнавали, і недільні банкети для жебраків, і напівфантастичний звіринець в околицях Погулянки. Дехто з нас прагне порятувати їх бодай віршованим рядком. Але вони зазвичай не даються і вислизають. Бо Львів - це насправді корабель-привид.<br>Нашарування культур - це не тільки свято стертих кордонів, - це також і кров, бруд, етнічні чистки, людожерство, депортації. Напевно, я обмовився і повинен би був говорити про «нашарування антикультур». Адже й воно неминуче у поліетнічних середовищах. […]<br>Теза про неподільність культури не завше виглядає переконливо. Культура Півночі і культура Сходу і культура Заходу (зважмо при цьому, що існують також Північний Схід і Південний Захід, і вони мають своїх антиподів, і все це має безліч нюансів) є поняттями настільки ж невизначеними, наскільки й непоєднуваними. І тільки доброму милості Того, Хто Роздає Географію, часом вдається щось із чимось поєднати. До того ж, на просто-таки смішній підставі - наприклад, вододілу двох морських басейнів. Але завдяки цьому саме тут і зараз, наприкінці століття і тисячоліття, маємо чудову нагоду бути одного з кораблів-пасажирами одного з кораблів, який пливе, як здається нам, у загалом передбачуваному напрямі. Можливо, це навіть ковчег, де, як завжди у старому еклектичному Львові, нас зібрано, щоб урятувати кожної тварі по парі. Можливі й інші метафори з кораблів - п&#x27;яний корабель, корабель дурнів, корабель смерті. А може, як у Рота, - місто стертих кордонів, пливучий Трієст, мандрівний Львів, Львув, Львов, Лемберг, Леополіс, Сингапур</p>\n<p><strong>Тема 2.</strong><br>Євген Маланюк<br><em>Псалми степу (фрагмент)</em></p>\n<p>Прости, прости за богохульні вірші,<br>Прости тверді, зневажливі слова!<br>Гіркий наш вік, а ми ще, може, й гірші,<br>Гіркі й пісні глуха душа співає.</p>\n<p>Під грім гармат, під вітру подих дикий<br>Гула дудонь з-під варварських копит,-<br>Ми не зазнали іншої музики<br>І інших слів в вогні залізних літ.</p>\n<p>Десь мудрим сном в архівах спали книги,<br>Ми з них хіба палили цигарки.<br>Напіврусини, напівпеченіги,<br>Наш навіть сміх був хмурий і гіркий.</p>\n<p>Тож не дивуйсь, що, визволившись з брану,<br>Ти, зранена, зустріла нас, синів,<br>Що в дикім захваті ятрили кожну рану<br>Шаршавими руками дикунів.</p>\n<p>Що в дикій пристрасті Твоє тулили тіло,<br>І кожний рвав до себе і радів.<br>А кров текла І Ти заходоліла<br>В палких руках закоханих катів.</p>\n<p>Тепер, коли кругом руїни й вітер,<br>Я припадаю знов до Твоїх ніг,-<br>Прости, прости,- молю, невтішний митар,<br>Прости, що я - останній печеніг,</p>\n<p>Прости, що я не син, не син Тобі ще,<br>Бо й Ти - не мати, бранко степова!<br>З Твоїх степів летять птахи зловіщі,<br>А я творю зневажливі слова.</p>\n<p>В таборі. 3-7.IX.1923.</p>\n<p>Завдання 3. (0-37)<br>Вибери одну з двох наведених тем і напиши твір - мінімум 250 слів.</p>\n<ul><li>Тема 1 (rozprawka): Місто - простір єдності чи поділів? На основі &#x27;Міста-корабель&#x27; Ю. Андруховича та інших текстів культури.</li><li>Тема 2 (interpretacja poetycka): Проаналізуй &#x27;Псалми степу&#x27; Є. Маланюка. Визнач головну думку твору і обґрунтуй свій вибір.</li></ul>","solutions":[{"source":"maturazai","label":"maturazai.pl (AI)","kind":"text","html":"<h4>Poprawna odpowiedź</h4>\n<p><strong>Wzorcowe wypracowanie - Temat 2 (interpretacja poetycka): Євген Маланюк, «Псалми степу»</strong></p>\n<p><em>(Poniżej znajdują się dwa wzorcowe wypracowania: jedno dla Tematu 1, drugie dla Tematu 2.)</em></p>\n<h4>WZORCOWE WYPRACOWANIE - TEMAT 1</h4>\n<p><strong>Місто - простір єдності чи поділів? (Розправа - min. 250 słów)</strong></p>\n<p><strong>Теза:</strong> Місто, зокрема Львів у творі Юрія Андруховича «Місто-корабель», є одночасно простором єдності культур і простором їхніх трагічних поділів. Ці два виміри невіддільні одне від одного.</p>\n<p><strong>Аргумент 1: Місто як простір єдності.</strong><br>Андрухович зображує Львів як місто, де мирно співіснують різні культури та рослини: «Балтійська сосна і кримський кипарис без проблем співіснують у львівських садах». Місто-корабель пливе у «загалом передбачуваному напрямі», збираючи на борту «кожної тварі по парі» - як Ноїв ковчег. Ця метафора підкреслює ідею рятівної єдності у різноманітності.</p>\n<p><strong>Аргумент 2: Місто як простір поділів і трагедії.</strong><br>Однак Андрухович не ідеалізує: «Нашарування культур - це не тільки свято стертих кордонів, - це також і кров, бруд, етнічні чистки, людожерство, депортації.» Автор сумує за зниклими культурними пам&#x27;ятками - Золотою Розою, татарською мечеттю - знищеними внаслідок конфліктів між народами. Місто-привид зберігає сліди цих трагедій.</p>\n<p><strong>Аргумент з іншого тексту культури.</strong><br>Подібну амбівалентність міста-простору можна побачити у «Майстрі і Маргариті» Булгакова (Москва як місто магії і репресій) або у творчості Станіслава Лема («Соляріс» - місто як простір непорозуміння). У польській літературі - Краків Шимборської як місто пам&#x27;яті і забуття.</p>\n<p><strong>Висновок:</strong><br>Місто у тексті Андруховича - це діалектичний простір: одночасно ковчег порятунку і корабель-привид загибелі. Єдність і поділи - два нерозривні виміри міського буття. Лише усвідомлення обох дозволяє будувати справжню, а не ілюзорну, культурну єдність.</p>\n<h4>WZORCOWE WYPRACOWANIE - TEMAT 2</h4>\n<p><strong>Інтерпретація: Євген Маланюк «Псалми степу» (min. 250 słów)</strong></p>\n<p><strong>Концепція інтерпретації:</strong> Головна думка твору - почуття вини і покаяння за духовне і моральне відставання від ідеалу справжнього «сина Вітчизни». Ліричний суб&#x27;єкт (та й увесь його народ) - «останній печеніг», що ще не став справжнім сином України, яка сама ще не є вільною матір&#x27;ю.</p>\n<p><strong>Аналіз форми:</strong><br>Твір написаний у формі молитви-псалма (звідси назва «Псалми степу»). Ліричний суб&#x27;єкт молить Вітчизну про прощення: «Прости, прости» - анафора цього звороту пронизує весь твір як рефрен. Вірш написаний чотирирядковими строфами з перехресним римуванням (ABAB), що надає йому ритм молитви.</p>\n<p><strong>Аналіз змісту:</strong><br>Поет зображує себе і своє покоління як «напівруських, напівпеченізьких» - людей, що не зазнали справжньої культури, лише «палили цигарки» з книг. Ця жорстока самокритика відображає трагедію покоління, виховано в умовах колоніального поневолення. Образ «закоханих катів» («в палких руках закоханих катів») - оксиморон, що відображає суперечність між любов&#x27;ю до Батьківщини і мимовільним її руйнуванням.</p>\n<p><strong>Контекст:</strong><br>Вірш написано у таборі (вересень 1923) - це важливий контекст. Маланюк емігрував після поразки УНР і писав цей вірш у стані духовної кризи і покаяння. Степ - символ України, простору волі і водночас простору зради та поразки.</p>\n<p><strong>Висновок:</strong><br>Головна думка «Псалмів степу» - це діалектика любові і вини: ліричний суб&#x27;єкт любить Вітчизну, але усвідомлює, що ще не є гідним її сином. Це трагічна, але честна самооцінка цілого покоління, яке мріяло про незалежну Україну, але не змогло її зберегти.</p>\n<h4>Sposób 2 - analiza gramatyczna / kontekst literacki</h4>\n<p><strong>Євген Маланюк</strong> (1897-1968) - ukraiński poeta, publicysta i eseista, jeden z czołowych przedstawicieli ukraińskiej emigracji po upadku UNR (Ukraińskiej Republiki Ludowej). Był oficerem armii UNR. Pisał w duchu neoklasycyzmu - nawiązywał do antyku, Biblii i ukraińskiej tradycji.</p>\n<p><strong>Псалми степу</strong> - cykl wierszy, nawiązujący do psalmów biblijnych jako formy modlitwy i skargi. Centralne obrazy poetyckie:</p>\n<ul><li>«степ» (step) - symbol Ukrainy, wolności i zdrady</li><li>«печеніг» (Pieczeniog) - symbol prymitywizmu, niedorozwoju kulturowego</li><li>«бранка» (branka/niewolnica) - Ukraina jako kobieta-jeńca, jeszcze nie wolna</li></ul>\n<h4>Sposób 3 - kontekst kulturowy ukraiński</h4>\n<p>Malanuk nawiązuje do motywu Ukrainy jako kobiety (Батьківщина / Mater Ucraina), obecnego w ukraińskiej literaturze od Szewczenki. U Szewczenki Ukraina to matka, u Malanuka - «бранка степова» (step-jeńca) - jeszcze nie wolna. Ten motyw obecny jest również u Łesi Ukrainki («Contra spem spero!»).</p>\n<h4>Schemat oceniania CKE</h4>\n<blockquote>📋 <strong>Klucz CKE (zad. 3, max 37 pkt):</strong><br>- <strong>A. Koncepcja interpretacyjna / Sformułowanie stanowiska</strong> - max 6 pkt<br>- <strong>B. Uzasadnienie tezy</strong> - max 12 pkt<br>- <strong>C. Poprawność rzeczowa</strong> - max 2 pkt<br>- <strong>D. Zamysł kompozycyjny</strong> - max 4 pkt<br>- <strong>E. Spójność lokalna</strong> - max 2 pkt<br>- <strong>F. Styl tekstu</strong> - max 3 pkt<br>- <strong>G. Poprawność językowa</strong> - max 4 pkt<br>- <strong>H. Poprawność zapisu</strong> - max 4 pkt<br><br>UWAGA: Jeśli w kategorii A praca uzyska 0 pkt - egzaminator nie przyznaje punktów w pozostałych. Min. 250 słów wymagane dla punktów D-H.</blockquote>\n<p>Co zapamiętać? Wypracowanie maturalne z ukraińskiego musi: (1) wyraźnie sformułować tezę/stanowisko (kryterium A), (2) uzasadnić ją szczegółowymi odwołaniami do tekstu (kryterium B), (3) być spójne i zaplanowane kompozycyjnie, (4) mieć min. 250 słów. Temat 1 to rozprawa (rozprawka), Temat 2 to interpretacja poetycka.</p>"}]}