{"id":"maturazai-ukrainski-ukr-pp-2017-05/zad/5","paper_id":"maturazai-ukrainski-ukr-pp-2017-05","number":"5","points":1,"ptype":"open","subject":"jezyk-ukrainski","category":"matura","year":2017,"month":"maj","level":"podstawowa","text":"Przeczytaj tekst i wykonaj zadania 5.-9.\n\nТарас Возняк\n\n**Феномен галицької ідентичності**\n\n[1] Кожна з місцевостей чи міст цікава своєю неповторністю. Опинившись у новій місцині/місті, прибулець найперше хоче побачити щось таке, чого немає у нього вдома - небачені досі архітектурні шедеври і краєвиди. Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим. Саме вони ніби просто доповнюють, а насправді формують ландшафт і місце-місто. […]\n\n[2] Овид та більш вузький окіл зумовлюють не тільки вид господарської активності людини, але і її специфічний характер, її унікальний регіональний чи локальний психокультурний тип. Зрозуміло, що на формування кожного регіонального та локального психокультурного типу людини впливають і культурна традиція, й історична доля території. Технокультура повністю позбавляє краєвид первинної натуральності, заданої природою. І тоді на формування локального психокультурного типу більший вплив має не овид/окіл, а широко тлумачена культурна індустрія, що містить не лише культурні практики, технологію/техніку, але й ефективні засоби поширення свого впливу - телебачення, Інтернет, телефон і под. […]\n\n[3] Усі ці елементи витворили особливий регіональний психокультурний тип людини, який не тільки ми, але й інші, безпомилково окреслюють як галичанин. З одного боку, всі ми знаємо, що це таке - мешканець одного з історичних регіонів України - Галичини. Однак, з іншого боку, галичанин сьогодні може мешкати і у Києві, і у Херсоні, але чи завжди він зберігає при цьому свій психокультурний тип? […]\n\n[4] На даний момент формування модерної української нації як політичної, а не етнічної конструкції, багато проблем регіональної та локальної ідентичності актуалізувалося. Процеси самоусвідомлення та самоідентифікації на широкому європейському, а тим більше постсовєтському просторі дуже активні. В Україні вони йдуть у двох напрямках. З одного боку, проходять процеси консолідації української політичної нації. І тут знову діють широко тлумачені овид/окіл (Степ, Дніпро, Київ, Велика Україна), культурна індустрія […]. Але паралельно відбуваються процеси регіональної та локальної самоідентифікації.\n\n[5] Однак, можливо, нам потрібно підійти до побудови широко тлумаченої української єдності не уніфікаторськи, а плюралістично та експансіоністськи. Не уніфіковувати всіх за єдиним загальноукраїнським зразком, а вбирати у себе плекане різноманіття. Можливо, потрібно більш активно застосувати не принцип «або-або» - тобто, або ти стаєш таким, як я, або ти не наш, ти чужий. Здається, саме час, власне в умовах незалежної України, застосувати принцип - «і-і» - і ти, і ти є наш, і ти, і ти є українцем, хоча і ти, і ти залишаєшся собою, плекаєш свою неповторність.\n\nЗавдання 5. (0-1)\nЧому у наведеному реченні останнє слово написане з великої літери?\n*Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим.*","answer":null,"answer_text":null,"solution":"## Poprawna odpowiedź\n\n**Autor pisząc słowo *Іншим* wielką literą chce wyrazić szacunek do drugiego człowieka, podkreślając, że każda osoba zasługuje na poważanie i ma szczególną wartość.**\n\n## Sposób 1 - analiza tekstu ukraińskiego\n\nZdanie z tekstu (akapit [1]):\n\n> «Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим.»\n\n= \"Każdemu z nas jest ciekawie spotkać i porozmawiać z kimś, kto jest inny od nas, Innym.\"\n\nW ukraińskim języku (i ogólnie w tradycji humanistycznej/filozoficznej) zapisanie słowa **Інший** wielką literą to celowy zabieg stylistyczny. Oznacza:\n1. Nadanie słowu rangi pojęcia filozoficznego - \"Inny\" (з великої літери) to osoba zasługująca na taką samą godność jak my.\n2. Wyrażenie szacunku i poszanowania dla odmienności drugiego człowieka.\n\nGdyby słowo było pisane małą literą (*інакшим, іншим*), miałoby jedynie neutralne znaczenie przymiotnika \"inny, odmienny\".\n\n→ **Wniosek:** Wielka litera = autoremfaza filozoficzna + wyraz szacunku dla każdego człowieka jako podmiotu.\n\n## Sposób 2 - analiza gramatyczna / kontekst literacki\n\nW językoznawstwie ukraińskim wielką literą (велика літера) pisze się:\n- nazwy własne (імена, прізвища, топоніми),\n- pierwsze słowo zdania,\n- nazwy instytucji i organizacji,\n- **stylistycznie uwydatnione pojęcia** - gdy autor nadaje wyrazowi pospolitemu rangę symbolu lub pojęcia filozoficznego.\n\nTu Тарас Возняк jako eseista/publicysta używa zabiegu personifikacji pojęcia, nawiązując do filozofii dialogu (Martin Buber, Emmanuel Levinas) - idea \"Innego\" (Другого/Іншого) jako fundamentu tożsamości i społeczności.\n\n## Sposób 3 - kontekst kulturowy ukraiński\n\nТарас Возняк - ukraiński eseista i intelektualista ze Lwowa, redaktor pisma \"Ї\" (Ji), które zajmuje się ukraińską tożsamością, kulturą i filozofią. Jego esej o fenomenie galicyjskiej tożsamości wpisuje się w nurt refleksji o tym, kim jest Ukrainiec i jak rozumieć spotkanie z Innym w wielokulturowej Galicji.\n\n## Schemat oceniania CKE\n\n> **Klucz CKE (zad. 5, max 1 pkt):**\n> - **1 pkt** - poprawna odpowiedź: autor chce wyrazić szacunek do innego człowieka, podkreślając, że każda osoba zasługuje na szacunek / słowo zyskuje filozoficzne znaczenie pojęcia.\n> - **0 pkt** - odpowiedź błędna lub brak odpowiedzi.\n> - **Przykładowe rozwiązanie CKE:** Автор хоче показати свою пошану до іншої людини, підкреслює, що кожна людина виманає пошани.\n\n**Co zapamiętać?** W ukraińskich tekstach publicystycznych i eseistycznych wielka litera może być świadomym zabiegiem stylistycznym - nadaje wyrazowi pospolitem rangę pojęcia filozoficznego i wyraża postawę szacunku wobec tematu lub osoby.","image":null,"solution_image":null,"topics":null,"page_from":null,"source":"maturazai","answer_source":null,"answer_text_source":null,"solution_source":"maturazai","text_source":"maturazai","source_label":"Jezyk ukrainski · Matura · maj 2017 (podstawowa)","subject_label":"jezyk-ukrainski","category_label":"Matura","text_html":"<p>Przeczytaj tekst i wykonaj zadania 5.-9.</p>\n<p>Тарас Возняк</p>\n<p><strong>Феномен галицької ідентичності</strong></p>\n<p>[1] Кожна з місцевостей чи міст цікава своєю неповторністю. Опинившись у новій місцині/місті, прибулець найперше хоче побачити щось таке, чого немає у нього вдома - небачені досі архітектурні шедеври і краєвиди. Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим. Саме вони ніби просто доповнюють, а насправді формують ландшафт і місце-місто. […]</p>\n<p>[2] Овид та більш вузький окіл зумовлюють не тільки вид господарської активності людини, але і її специфічний характер, її унікальний регіональний чи локальний психокультурний тип. Зрозуміло, що на формування кожного регіонального та локального психокультурного типу людини впливають і культурна традиція, й історична доля території. Технокультура повністю позбавляє краєвид первинної натуральності, заданої природою. І тоді на формування локального психокультурного типу більший вплив має не овид/окіл, а широко тлумачена культурна індустрія, що містить не лише культурні практики, технологію/техніку, але й ефективні засоби поширення свого впливу - телебачення, Інтернет, телефон і под. […]</p>\n<p>[3] Усі ці елементи витворили особливий регіональний психокультурний тип людини, який не тільки ми, але й інші, безпомилково окреслюють як галичанин. З одного боку, всі ми знаємо, що це таке - мешканець одного з історичних регіонів України - Галичини. Однак, з іншого боку, галичанин сьогодні може мешкати і у Києві, і у Херсоні, але чи завжди він зберігає при цьому свій психокультурний тип? […]</p>\n<p>[4] На даний момент формування модерної української нації як політичної, а не етнічної конструкції, багато проблем регіональної та локальної ідентичності актуалізувалося. Процеси самоусвідомлення та самоідентифікації на широкому європейському, а тим більше постсовєтському просторі дуже активні. В Україні вони йдуть у двох напрямках. З одного боку, проходять процеси консолідації української політичної нації. І тут знову діють широко тлумачені овид/окіл (Степ, Дніпро, Київ, Велика Україна), культурна індустрія […]. Але паралельно відбуваються процеси регіональної та локальної самоідентифікації.</p>\n<p>[5] Однак, можливо, нам потрібно підійти до побудови широко тлумаченої української єдності не уніфікаторськи, а плюралістично та експансіоністськи. Не уніфіковувати всіх за єдиним загальноукраїнським зразком, а вбирати у себе плекане різноманіття. Можливо, потрібно більш активно застосувати не принцип «або-або» - тобто, або ти стаєш таким, як я, або ти не наш, ти чужий. Здається, саме час, власне в умовах незалежної України, застосувати принцип - «і-і» - і ти, і ти є наш, і ти, і ти є українцем, хоча і ти, і ти залишаєшся собою, плекаєш свою неповторність.</p>\n<p>Завдання 5. (0-1)<br>Чому у наведеному реченні останнє слово написане з великої літери?<br><em>Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим.</em></p>","solutions":[{"source":"maturazai","label":"maturazai.pl (AI)","kind":"text","html":"<h4>Poprawna odpowiedź</h4>\n<p><strong>Autor pisząc słowo <em>Іншим</em> wielką literą chce wyrazić szacunek do drugiego człowieka, podkreślając, że każda osoba zasługuje na poważanie i ma szczególną wartość.</strong></p>\n<h4>Sposób 1 - analiza tekstu ukraińskiego</h4>\n<p>Zdanie z tekstu (akapit [1]):</p>\n<blockquote>«Кожному з нас цікаво побачити і поспілкуватися з кимось, хто є інакшим, ніж ми, Іншим.»</blockquote>\n<p>= &quot;Każdemu z nas jest ciekawie spotkać i porozmawiać z kimś, kto jest inny od nas, Innym.&quot;</p>\n<p>W ukraińskim języku (i ogólnie w tradycji humanistycznej/filozoficznej) zapisanie słowa <strong>Інший</strong> wielką literą to celowy zabieg stylistyczny. Oznacza:</p>\n<ol><li>Nadanie słowu rangi pojęcia filozoficznego - &quot;Inny&quot; (з великої літери) to osoba zasługująca na taką samą godność jak my.</li><li>Wyrażenie szacunku i poszanowania dla odmienności drugiego człowieka.</li></ol>\n<p>Gdyby słowo było pisane małą literą (<em>інакшим, іншим</em>), miałoby jedynie neutralne znaczenie przymiotnika &quot;inny, odmienny&quot;.</p>\n<p>→ <strong>Wniosek:</strong> Wielka litera = autoremfaza filozoficzna + wyraz szacunku dla każdego człowieka jako podmiotu.</p>\n<h4>Sposób 2 - analiza gramatyczna / kontekst literacki</h4>\n<p>W językoznawstwie ukraińskim wielką literą (велика літера) pisze się:</p>\n<ul><li>nazwy własne (імена, прізвища, топоніми),</li><li>pierwsze słowo zdania,</li><li>nazwy instytucji i organizacji,</li><li><strong>stylistycznie uwydatnione pojęcia</strong> - gdy autor nadaje wyrazowi pospolitemu rangę symbolu lub pojęcia filozoficznego.</li></ul>\n<p>Tu Тарас Возняк jako eseista/publicysta używa zabiegu personifikacji pojęcia, nawiązując do filozofii dialogu (Martin Buber, Emmanuel Levinas) - idea &quot;Innego&quot; (Другого/Іншого) jako fundamentu tożsamości i społeczności.</p>\n<h4>Sposób 3 - kontekst kulturowy ukraiński</h4>\n<p>Тарас Возняк - ukraiński eseista i intelektualista ze Lwowa, redaktor pisma &quot;Ї&quot; (Ji), które zajmuje się ukraińską tożsamością, kulturą i filozofią. Jego esej o fenomenie galicyjskiej tożsamości wpisuje się w nurt refleksji o tym, kim jest Ukrainiec i jak rozumieć spotkanie z Innym w wielokulturowej Galicji.</p>\n<h4>Schemat oceniania CKE</h4>\n<blockquote><strong>Klucz CKE (zad. 5, max 1 pkt):</strong><br>- <strong>1 pkt</strong> - poprawna odpowiedź: autor chce wyrazić szacunek do innego człowieka, podkreślając, że każda osoba zasługuje na szacunek / słowo zyskuje filozoficzne znaczenie pojęcia.<br>- <strong>0 pkt</strong> - odpowiedź błędna lub brak odpowiedzi.<br>- <strong>Przykładowe rozwiązanie CKE:</strong> Автор хоче показати свою пошану до іншої людини, підкреслює, що кожна людина виманає пошани.</blockquote>\n<p><strong>Co zapamiętać?</strong> W ukraińskich tekstach publicystycznych i eseistycznych wielka litera może być świadomym zabiegiem stylistycznym - nadaje wyrazowi pospolitem rangę pojęcia filozoficznego i wyraża postawę szacunku wobec tematu lub osoby.</p>"}]}